Меню сайту
Категорії розділу
Булька [27]
авторський роман Галини Мирослави
Посилання [1]
Короткі оповідання з книги „Маю вам сказати” [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Проза » Булька

23. Знайомство
Мар так і не зголошувався. Ні тобі дзвінка, ні тобі листа, ні тобі жодної меси на пам’ять. Канув.
Віру викликали щось рекламувати на конференцію, якимось незрозумілим чином пов’язану з Бульхейром. Ця загадкова конференція мала би відбуватись в селі. Нобель на Волині, було б непогано, якби Віра отримала там Нобелівську премію. Віля носиться зі своїм Палау, а хочеться пошвендяти містом і не самій!
Ніка дістала джинси з дірками на колінах і замком на задку, сіру гаптовану сорочину і такі ж сірі шлапаки на танкетці та й посунула блукати бульварами міста. 
Вітер не допікав. Хмари сопіли носами, наче їм щойно повикручували хвости, одна, найліпшечка, нагадувала колобка, що від мами втік і від тата втік, і від Ніки втече, хай-но зачекає. Горобці тицялись носами в порохи, цього добра на всіх вистачає, голуби проривались просто під ноги, знасилюючи покинені шкірки та шкаралупи. Від крамниць несло дріб’язковістю, а на скруті вулиць біля двох понівечених машин стояло кілька роззяв. Ніка купила з рук газету та й сіла на добротну лаву якраз у найприємнішому місці, звідти можна було оглядати усе навколо і бути непоміченою. Невдовзі на другу сторону лави присів приємно вбраний молодий чоловік. Він розмовляв по телефону. Потім, коли закінчив розмову, звернувся до Ніки легко й невимушено:
- А як на рахунок кави? У мене в запасі півгодини, може розділите зі мною трапезу? Ви яку любите?
- Капучіно. Шоколадне.
- Ходімо за столики.
Столики стояли поруч під обдертим тентом. Хлопець приніс дві кави з тістечками.
- Я забув спитати, які тістечка нині в пошані. Зрештою, вибору тут нема, бери, що дають. До речі, я Спиридонович. А ви?
- Бенедиктівна, - упоравшись з насуванням сміху, відказала Ніка.
- То ваш батько теж не ликом шитий.
- Такий вже дістався.
- А по секрету для спецагента ім’я скажете?  
- Забула.
- Ім’я ще цікавіше, дуже східне.
- А ви, крім дівчат споювати, ще чим займаєтесь?
- Плюю та лапаю.
- Робота не з простих.
- А ви?
- Cпочатку лапаю, а потім плюю.
- М... Це щось новеньке. Було б що лапати. Ну і як? Вдається?
- Що? Лапати чи плювати?
- І те і друге.
- Як коли.
- А що більше?
- Плювати.
- Мені теж.
- То ми споріднені душі.
- А якщо серйозно, ви хто?
- Питання на засипку. Хіба не видно?
- Та так. Пробачте. І як я не здогадався! Ви ж прихильниця газети... Дайте поглянути... "Слово - чого-чого? – Про-сві-ти”. Ну і про які світи ви вже довідались?
- Як вам сказати... Різні.
- Варті опльовування і не варті?
- Ви так одним махом і влучили в саме ядерце. 
- О, якби ж то було ваше серце...
Глянув на годинник. По його обличчі наче мурашка полізла.
- Пробачте. Запізнююсь. Бувайте, мав би плювальницю, неодмінно би вам подарував – потрібна річ у вашій справі.
- Дякую за каву.
- Пийте на здоров’я.
- Вдалого вам полювання. Може з другого разу і у вас щось вийде.
- Ви мене інтригуєте. Як дасть Бог, зустрінемось.
Кивнув головою і, не обертаючись, швидко пішов вздовж алеї.
Настрій у Ніки розпогодився. Екзотичне Ви, про яке вона знала лише з книжок, накладене на вільну, достатньо легку манеру розмовляти залишало по собі особливий шарм. Хотілось підвестися з-за столика і, не звертаючи ні на кого уваги, пливти по морозиво. Полуничне. Або з горіхами. Кедровими. Що вона і зробила.
Категорія: Булька | Додав: molro (26.12.2009) | Автор: галина мирослава
Переглядів: 541 | Теги: галина мирослава, Настрій, морозиво, серце | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту