Єдиний, кого з певністю можна було назвати генієм, був він. І це не жарт. З метрики цього чоловіка (довше кажучи, свідоцтва про народження) так і вибулькувало: Геній Спиридонович Буль. Проте не слід Спиридоновича плутати з іншим Булем, тим глибокошановним паном Булем, котрий відкрив світові очі на Булеву алгебру, бо як не крутани, а так виглядає, що Геній не знав про цю дивовижну науку, хоча будучи Булем, навряд чи міг не здогадуватись – коріння роду. А те, що він Буль, Геній знав одзавжди. Докази? Є! По-перше, перше слово, яке він вимовив, явивши себе світові, було слово бу; по-друге, йому постійно кортіло потримати буль-аву в своїх міцних дитячих руках; по-третє, у нього надто часто виникало відчуття, що він гуляє Булонським лісом (варто мати на увазі, що звук л Геній вимовляв особливо м’яко). Мав Буль аж два справжніх філософських захоплення: малювати та дрімати з вудочкою в руках. До того ж, він любив одягати на вудочку чохол і витягати її звідти. Колись йому навіть вдалось зробити відкриття, що людина, власне кажучи, схожа на чохол для вудочки, у нього і малюнок такий десь би мав бути. Щодо риби, вона, як навмисно, обминала Спиридоновича. Це ймовірно була реакція всезнаючої природи на дивакувате прізвище. Принаймні Геній у це беззаперечно вірив. А що головне у цьому житті, як не віра?!
Прочитав! Завтра читатиму до 10.00; вивчати структуру сайту... і жодних смайликів! А поки, дякую з маленьким питанням: навіщо було тримати за сімома сургучами? Потім перерва днів на 7-10...на жаль! З повагою wasservaga11 (Скайп такий самий необтесаний, але означає ватерпас, рівень і все , що треба вирівняти!),
