Меню сайту
Категорії розділу
Булька [27]
авторський роман Галини Мирослави
Посилання [1]
Короткі оповідання з книги „Маю вам сказати” [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Проза » Булька

3.Надія
Віра вдихнула повітря, мовби хапаючись за соломинку, розпружилась – і, о нарешті!, відчула себе справжнім суфієм. До повного щастя не вистачало лише жовтогарячої накидки, хоча, якщо подумати добре, все було на своїх місцях – жарке Вірине тіло могло замінити собою не одну таку накидку. З неї виходив непоганий суфій в стилі О-шо. Про це виразно шепотіли їй два домальовані нашвидку древні індійські храми з п’ятої сторінки відкритої "Кама сутри”.
Вірі явно хотілось, не спадаючи при цьому з розуму, медитувати, вона просто прагла у Нірвану, проте окрик: "Наступний”, - відірвав дівчину від очікуваної насолоди. Наступною, очевидячки, мала бути вона. Віра поважно піднялась, як і належить гарній жінці, що прийшла на показ, і майже попливла в кабінет з інтригуючою назвою: "Народний цілитель”. Чи то народ вибрав його цілителем, чи то цілитель вибрав собі народ, щоб ощасливити своєю зіркою, - годі було розібратись. Тільки з першого погляду лікар видався надто вайлуватим і опецькуватим, Віру вразили його широко розставлені вуха та примружені якось не так очі. Два розщіпнені верхні ґудзики сорочки на короткий рукав, що одразу кинулись в очі, надавали усім, хто бажав, можливість безперешкодно помилуватись лялечкою метелика на волохатих грудях, над якою витягалась напівскручена змія. Ця змія зміщувала Вірині думки в нав’язливе бажання тікати. Доки Віра чекала під дверима, уява витворила свій образ лікаря, шкода було, що той пан насупроти аніскільки не нагадував собою не те, що Геракла чи Шварцнегера, але навіть жодного з Леонардів – ні тобі да Вінчі, ні тобі ді Капріо.
Перед тим, як приступити до таїни надання послуг, цілитель, прагнучи, за його словами, досягнути неймовірно тісного зв’язку з пацієнткою, виголосив неочікувану тираду: "Ви просто не уявляєте, як вам поталанило...Така жертовна, вміюча любити людина, як я, знаюча тонкощі кохання, може поставити вас на ноги без жодної оплати. Ви б і не знайшли таких коштів, які вам потрібно на лікування, мова йде про тисячі, я зроблю це для вас ради вашого порятунку. Але, - він трохи знітився, - ви повинні допомогти й мені. Людям важко і уявити, як буває одиноко в цьому повному гамору світі, ви б могли мене трохи розважити, стати надихаючою мене музою, щоб я мав достатньо сили та енергії для спасіння людей, стати моєю подругою. Ми б могли це обговорити в більш інтимній атмосфері, - при цьому м’яко додав, - ви особливо не переймайтесь, це лише поки триватиме курс лікування”. Закінчив і солодко потягнувся, ковзнувши поглядом по дівчині. Вірині очі трохи не викотились з орбіт. Різко відтяти побоялась, не зайвим було зважити на професію - цілитель, хто його зна якою чортівнею він займається. Вона взагалі рідко робила щось різко, тому чемно подякувала за вражаючу доброту, збиваючу з пантелику, пообіцяла обміркувати пропозицію, прокручуючи в голові процес такого лікування, і подалась до дверей. Коли двері за нею зачинились, Віра, не оглядаючись назад, помчала сходами вниз, бажаючи якнайдужче здихатись своїх настирливих думок, вони дзижчали осами в голові, наче насміхаючись, не було сили їх кудись хоч би сховати, якщо не викинути. " Любові захотілось. От паразит!” – все в ній кричало, пінилось, але такою красою, що кожен обертався, коли вона пробігала повз. Якби бігла трохи повільніше, за нею тінню лягла би стежка з вражених чоловіків.
Категорія: Булька | Додав: molro (26.12.2009) | Автор: Галина Мирослава
Переглядів: 690 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Пошук
Друзі сайту